Є момент, який впізнає кожен власник бізнесу, що пройшов певний шлях. Ззовні здається, що все є, що потрібно для щастя: бізнес, команда, досвід, гроші. Але всередині – відчуття, що щось зупинилося. Що далі – туман. Що ти, здається, робиш все правильно, але колесо крутиться на місці. Якщо це про вас – читайте далі. Бо далі про те, чому це відбувається і що з цим робити.
Володимир Поперешнюк та В’ячеслав Климов з “Нова Пошта”, Льва Жиденко з “Аврори”, Олександра Редько з “Феніксу” – вони не розумніші за вас і не удачливіші. Просто вони пройшли трансформації, які ви поки що – ні. Ось про що цей текст.
Бо те, що я пропоную – дає збільшення шансів прорватися. Без гарантій, але дає.
Як сказав сер Вінстон Черчіль англійцям на початку другої світової: “Мені нема чого вам запропонувати, крім крові, важкої праці, сліз та поту» і вони прорвалися. І ви так само виснажуєте себе…
Проте, щоб дійсно прорватися, треба спочатку позбутися ілюзій. І цей текст буде складно читати, бо ілюзій в ньому розбивається багато, але в ньому є і рішення для вас.
Тож, почнемо розбивати іллюзії одну за одной, щоб ви побачили ситуацію – як є і мали змогу свідомо примати рішення.
Якщо ви вже пройшли перші два рівні, вже маєте керівників і навіть СЕО – ця сторінка не про азбуку бізнесу. Вона про те, чому навіть досвідчені власники застрягають між третім і четвертим рівнем. І чому вихід звідти – не в нових інструментах.
Це – брехня! У бізнесі не буває “стабільності”. Стабільність буває лише у морзі.
У бізнесі існує лише два стани: або деградація, або зростання.
На цьому рівні власник – це його бізнес.
Він все знає, все тримає, все вирішує. Компенсує хаос собою.
Компанія живе на його енергії, швидкості та нервовій системі. Він Створює, вдихаючи життєву силу у своє Створення та у всіх людей, яких найняв. Тому ставлення до них дуже “сімейне”.
Назвемо цей рівень “Сімейна” компанія.
Тут є бізнес-процеси, але вони вторинні. Більше – ручне управління.
Це працює до певного моменту.
Віра у те, що це можна масштабувати без зміни ролі власника. І колись цю трансформацію ви вже пройшли.
Вітаю! Ви вже унікальні! Тому що за світовою статистикою, зі 100 компаній, що відкрилися в один рік, до другого доживає лише 5.
Завдяки тому, що ви якось змінили себе, пройшли трансформацію свою, у вас з’явилися керівники, відділи.
З’являється оргструктура та бізнес-процеси.
Формально все як треба, але фактично: рішення все одно сходяться до вас як до власника.
Власник делегує завдання, але не передає владу. Він залишає за собою останнє слово і втручається у критичні моменти.
Через це команда звикає чекати, відповідальність розмивається, темп розвитку падає.
Думати, що проблема у «слабких людях», а не в конструкції влади.
На цьому рівні слід пройти наступну трансформацію: не просто побудувати “управлінську горизонталь”, а стати справжнім виконавчим директором. Тобто, людиною, яка керує архітектурою влади, а не персоналіями.
Тому що – “управлінська горизонталь” не дорівнює “Архітектура влади”. І поки ця трансформація в розумі власника не пройдена, він не може вийти на новий рівень бізнесу та пройти наступну трансформацію.
А наступна трансформація – вийти з ролі Виконавчого директора, передати владу іншій людині, та стати кваліфікованим власником бізнесу.
Тут багато хто зупиняється і не може йти далі. Тобто, чомусь не можуть пройти цю особисту трансформацію.
А буває й інше:
Власник ставив виконавчого директора, той не впорався і довелося повертатися та рятувати бізнес. Деякі це коло пекла проходять навіть неодноразово.
Якщо читаєте ці рядкі, то, можливо, застрягли на одному з цих рівнів.
У шахах є термін – цугцванг.
Це позиція, в якій будь-який наступний хід погіршує ситуацію, але не ходити не можна.
Саме цей стан з’являється у власників бізнесу коли вони застрягають в своїй наступній трансформації.
Перехід починається зі стану, в який рано чи пізно заходять сильні підприємці: потенціалу ще багато, досвіду більший, ніж раніше. Знань достатньо, щоб навчати інших.
Але результати більше не відповідають зусиллям, ні масштабу гри.
І найнебезпечніше – зовні все виглядає нормально.
У цей момент більшість робить логічну помилку. Вони думають, що проблема у навичках, інструментах чи фокусі. І починають ще більше навчатись. Але саме тут навчання перестає бути виходом.
Воно лише допомагає краще пояснити собі, чому рух зупинився: не впровадили інструменти управління, не найняли сильних керівників, не поставили виконавчого директора, не впровадили систему навчання.
Круто! Все зрозуміло. Потрібно все це зробити, і буде щастя!
Ні, не буде.
Тому що механічний підхід тут не працює. Бо бізнес – відображення стану розуму власника.
Ось послідовність. Щось у ній зламалося, якщо діяти не рівно – мати.
Якщо потенціал зростає, а реалізація – ні, це означає лише одне: спосіб бачити реальність більше не відповідає рівню гри.
І якщо цей спосіб не змінити, кожен наступний хід буде або марним, або шкідливим.
Так як компанія виросла, їй потрібно зростати далі (бо є тільки два шляхи – вгору або вниз).
А якщо власник став гальмом, то далі – лише деградація.
Якщо власник це усвідомлює, то у цій точці він заходить у трансформацію. І якщо її проходить, то у нього зростає калібр лідера та масштабується бізнес.
Або він спочатку живе в повільному стисканні, яке зовні виглядає як стабільність. А далі – деградація і крах бізнесу.
Інших шляхів в цьому Всесвіті не існує. Так він влаштований.
Тому що якщо:
наймати ще людей – стає важче,
впроваджувати інструменти – все ламається,
посилювати контроль – команда деградує,
відпускати – страшно,
нічого не робити – теж не можна.
Вітаю! Ви – у стані “цуг цванг”. І це – нормально. Тому що життя так влаштоване. І ця ситуація – не криза. Це непройдена трансформація власника. Власник завис на якомусь етапі трансформації.
І далі, чи вгору. Або …
Чому так мало власників бізнес успішно виходять з операційного управління?
Причина в тому, що ВЛАСНИКОМ, СТВОРЮВАЧЕМ, перехід не було пройдено, А рішення приймалися такі ж, як на попередньому рівні.
У бізнесі є небезпечна ілюзія, що інструменти керування, системності, автоматизації – це рішення для переходу. Впровадив – і перейшов. Якщо вони так працюють у інших, то спрацюють і у вас.
Але це неправда.
Інструменти системності, лише допомагають власнику, який усередині, у своїй голові змінився, допомогти керувати на новому рівні бізнесу. Використання інструментів системності – не одно й те саме з “Системний бізнес”.
Коли це не враховується, відбуваються речі, які потім називають “невдалим консалтингом” або “розчаруванням в управлінні”.
Наймають керівників, коли у відділах немає процесів. В надії, що «розумні та дорогі люди» зроблять гарно.
Ставлять “сильного” виконавчого директора, щоб сховатись за ним від операційного тиску, коли в компанії управлінський хаос.
Впроваджують CRM або ERP, вважаючи, що система – це софт і не розуміючи, що системний бізнес починається не з IT, а зі змін у розумі власника бізнесу.
Будують «правильну структуру», коли ключові технології виробництва, продажу чи маркетингу ще сирі та тримаються на ручному управлінні.
Хочуть впровадити в бізнес ШІ, агентів, не розуміючи, що це можливо тільки тоді, коли процеси описані і є чітке розуміння – де агент може посилити людину.
Інструменти не винні, консультанти не винні. Власник, він же ТВОРЕЦЬ, несе повноту відповідальності за своє створення.
Проблема у іншому.
У власника бізнесу є чотири ключові рівні трансформації. І кожен із них вимагає не нових знань, а нової версії самого власника.
Згадаймо ті особисті трансформації, які ви вже пройшли і добре пам’ятаєте. Як вони вам далися і скільки часу зайняли?
«Сімейна”, або компанія з “ручним управлінням”. Все трималося на вас, як власник. Родичі або “свої люди” у ключових ролях. Управління через особисту участь та домовленості.
Будь-яка спроба механічно «навести лад» часто руйнувала стосунки і доводилося через це проходити та звільняти людей, які раніше допомагали, а потім стали гальмом розвитку вас та бізнесу.
Поява перших керівників та перше наведення порядку. Керівники є, але владу не передано. Є начальники відділів, вже є якась структура бізнесу. Але керівники – це продовження ваших рук як власника, а не носії відповідальності.
Контроль замінює управління, Ви – в операційній, навіть якщо формально не повинні.
І якщо ці два рівні Ви якось пройшли, то далі… часто “затик”. Адже хочеться на наступний рівень. Про нього багато написано історій успішних власників. Там власник займається стратегією, там він справжній власник. Він не занурений в операційне управління, а займається створенням нових бізнесів, стартапів. Одним словом – Творець!
Ви, звичайно, можете сказати: та, знову якийсь теоретик, мені, практику бізнесу, розповідає – як мені жити та що робити. Я прорвуся, незважаючи ні на що.
Якщо і коли це станеться, я буду радий та щасливий за Вас. Моя ідея показати реальність – чому це так складно, але – можливо. І раз ви тут, то Ваші шанси перейти на наступний рівень – набагато вищі ніж раніше.
Якщо цікаво, давайте продовжимо.
Тому давайте розглянемо приклад реального власника і те, як це виглядає практично і чому він не може вийти на наступний рівень. А не ці гламурні оповідання, одиниць, які “прорвалися”.
Він мав не стартап і не «малий бізнес», а виробничо-дистриб’юторську компанію. 6 філій у кількох регіонах України. Штат більше сотні людей та стабільний оборот.
Він пройшов класичний шлях: починав сам, збирав перших людей, вибудовував відділи, найняв керівників. Ззовні бізнес виглядав зрілим.
Але де він реально знаходився як власник? Формально він був власником. Фактично – вузьким шийкою свого бізнесу. Бо виконував і функції виконавчого директора, директора з розвитку, фінансового директора.
Чому це так?
Операційкою він уже не жив, але ключові рішення все одно сходилися до нього. Особливо – продажі. (Тут ви можете підставити своє: маркетинг, фінанси, виробництво, у кожного свої “точки болю”)
Його брат (друг, сват, партнер – ваш варіант) був директором з продажів. Сильний, досвідчений, надійний. Людина, якій він довіряв найбільше. Саме тому все було зав’язане на ньому.
Йому здавалося: “У мене є команда, є керівники, але чому без мене система не їде?”
Він почав дивитися пильніше і помічати дивну річ: поки він в офісі – все працює. Варто на кілька днів відійти – починаються затики.
“Це що – слабка команда? Чи я сам не даю їм працювати?”
Відповідь була неприємна, тому він її відсував і не хотів дивитися на причину.
Він міг бути по-справжньому вільним, робити стратегічні кроки, не втручаючись у деталі. Він не мав відчуття, що бізнес виживе без нього.
«Я начебто вийшов з операційної системи. Але я все ще – точка складання.»
Брат, як директор з продажу, чекав на нього підтверджень. Керівники – рішень. Система – сигналу зверху.
Його думки після цього:
«Ладно, якщо я почну реально відпускати, а раптом продажі – просядуть? А якщо з братом щось трапиться, як я потім розгрібатиму наслідки?»
Він розумів, що застряг, але будь-який рух виглядав небезпечним.
І йому здавалося, що найкраще рішення «Поки що залишити як є».
Начебто, робив «правильні» речі: вводив показники, уточнював зони відповідальності, посилював контроль, проводив наради, підкручував мотивацію, впроваджував CRM, скрипти, проводив навчання.
Тобто робив усе, що радять у розумних книгах консультанти та інші бізнесмени. Але відчуття того, що ситуація покращується – не було.
Система ставала складнішою, свободи – не додавалася.
У якийсь момент виникло питання, від якого він уже не міг відвернутися.
“А якщо проблема не в браті, не в продавцях і не в продажах, а в мені?”
“Якщо я не передав владу – значить, я все ще тримаюся за стару роль. Але ким мені бути далі? Як виглядає власник, який не керує продажами (фінансами/виробництвом/маркетингом тощо) особисто, але й не втрачає контролю над бізнесом?”.
Цю розмову він вів сам із собою: “Яким я маю стати, щоб не бути останньою інстанцією? Що мені доведеться відпустити? Контроль? Звичку бути потрібним? А якщо я відпущу, чи не стане гірше?”
Він зрозумів головне: «Я не розумію, як виглядає такий рівень. Я не знаю, які рішення там ухвалюються і якою людиною потрібно бути, щоб цей рівень витримати і до нього дійти.»
То був не запит ні на інструменти, ні на поради.
Це був запит на розуміння іншої версії себе: “Мені потрібно зрозуміти: де я реально знаходжусь і який перехід я не пройшов. І головне – що в мені особисто має змінитись, щоб бізнес міг піти далі?»
Він зрозумів:
Далі, я покажу Вам потайні пастки, до яких потрапляють підприємці.
Впровадив інструменти – бізнес став системним. Але механіка тут не працює. Тому що вони лагодять інструменти там, де зламалася їхня роль, як власника. І тоді інструменти не рятують. Вони лише прискорюють руйнацію.
Іноді відкат виглядає як підприємницька сміливість та сила. Замість переходу на наступний рівень підприємець відкриваєш ще один бізнес, а потім ще й ще. Нічого, що дрібні бізнеси. Проте їх багато!
Чому це відкат? Тому що замість того, щоб піти до четвертого класу, ти знову у третьому, бо там ти сильний. А в четвертому класі будуть інші “ставки”, іншого рівня гравці, чекатиме інша відповідальність та інші проблеми більшого рівня. Треба себе змінювати. А це боляче, складно і не хочеться.
Але можна змушувати себе не дивитися туди і пишатися своєю крутістю. Однак себе ж не обдуриш.
Кожен підприємець може знайти десяток причин, чому “Це не про мене”.
В мене – інша ніша. В мене – війна. Мені б його проблеми. Я – в милі. Я – виживаю.
Суть над деталями. Суть у тому, що людина застрягла у переході.
І застрявання це не про стояння на місці. Воно або про деградацію, або вихід на наступний рівень.
І потрапляючи в ці пастки, застряючи, починає ламатися сам власник.
Коли власник стикається з новою роллю і потрапляє до цугцвангу, спрацьовує жорсткий принцип, про який ніхто не попереджає: ти не дієш на рівні своїх очікувань, тому що не можеш спертися на минулий досвід.
Тому що неможливо підготуватись до ролі, яку ти ніколи в житті не грав.
Спроба обійти рівень без керованої трансформації обертається тим, що хтось:
ставить CEO раніше часу
тікає у нові проекти
починає “думати стратегічно”, не маючи під це ґрунту
посилює контроль замість переходу
або збирає красиву, але фальшиву версію себе
Виглядає як рух уперед. А за фактом – це відкат.
І падіння тут завжди болісне: касові розриви, кредитна кабала, конфлікти в сім’ї, втрата впевненості, втрата себе та сенсу, відчуття – що став слабшим, ніж був раніше. Відчуття відсутності самореалізації: коли бавиш себе красивими, дорогими “цяцьками”, а вони перестають радувати вже на наступний день. А все тому, що роль не проходить обхідним шляхом.
Є більш витончена пастка – для тих, хто вже пройшов перші рівні. Це спроба побудувати четвертий рівень, не завершивши третій. Ставлять СЕО – рано. Йдуть у нові проекти щоб не бачити проблему в поточному. Починають “мислити стратегічно” не маючи під це фундаменту. Виглядає як рух. Але це – відкат. Але закон тяжіння однаковий для всіх. Його не можна скасувати концепцією.
Нова роль не “освоюється”. Її не можна запровадити, прочитати чи скопіювати.
Її можна тільки виносити і народити. А це – завжди складно.
І ці “роди” завжди виглядають однаково:
Стара ідентичність тріскається;
Звичні опори перестають тримати;
Рішення, які раніше працювали, починають шкодити;
Власник стаєш слабшим, ніж був, але йде уперед, хитаючись, повільно, без гарантій, без відчуття контролю, з великою вирогідністю відкатитися назад з великими втратами.
Потім – народження нової ролі. Це прямо відчувається і зміни відбувається навіть на фізичному рівні.
Потім все впевненіше рух, рішення починають працювати, відчувається все більш твердий грунт під ногами
Нова вершина взята! Влаштовуємося на ній.
І… нова пригода кличе. Новий шлях почався. Так це працює.
Три роки тому я почав допомагати сильним підприємцям, ТОП-ам, які опинилися в складних станах.
Тим, хто застряг, але хоче вирватись.
Серед моїх клієнтів і пенсіонери і мільйонери. Проте, я не можу публічно називати їх, бо ця інформація конфіденційна:
Власник компанії, 150 людей, 51 рік.
До: глибока депресія. Кредитори тиснуть. Партнери відвернулись. Подружжя на грані.
Після: нове партнерство, реструктуризація, виграні тендери, збережена команда, врятований шлюб.
Що змінилося: перестав вважати себе жертвою обставин і побачив, яку роль сам зіграв у кризі. Після цього – все почало рухатись.
Власник виробничої компанії, 60 людей, 48 років.
До: масштабна просадка, борги, втома, думки продати бізнес.
Після: нове приміщення, ребрендинг, порядок у компанії, розширення виробництва.
Що змінилося: побачив, що причина не в слабких керівниках, а в небажанні побачити гнійник в компанії, який давно треба були “вскрити”. Коли це зробив – почалося масштабування.
Засновник виробничого бізнесу, 51 рік, 180 людей.
До: порожнеча, конфлікти, бажання продати компанію.
Після: нове обладнання, масштабування, драйв, порядок у процесах
Що змінилося: зрозумів, що треба самому зануритися у виробництво, навести там лад, замінити людей. Після того, як це відбулося, почав масштабувати бізнес.
ТОП великої виробниччьої компанії, 52, керівник ключового відділу.
До: Завали, конфлікти, вигорання, гіпертонія.
Після: Права рука СЕО, відновила сімейний бізнес. Два проекти паралельно, збільшився вплив та влада, набагато більше щастя в житті.
Що змінилося: зрозумів, що треба навести лад в своєму оточенні, позбавитися токсичності і переглянути особисті цілі та цінності. Після того, як це відбулося, життя та робота почали кардинально покращуватися.
Фінансовий директор, 61 рік.
До: Розсіяність, відсутність цілей.
Після: Фінансовий директор двох компаній і фонду, куратор арт-виставок. Купив авто вищого класу, реалізує амбітну ціль, якої раніше не було
Що змінилося: подивився на те, що і як раніше жив, що хотів, на що направлял увагу, збільшив калібр особистості і почалися велики зміни в житті.
Я не вчу, як рости, не кажу, як правильно, не продаю шлях, не обіцяю результату.
Я роблю інше:
Допомагаю сформувати нову роль та прокласти маршрут до неї.
Розумію, які кроки не можна робити за жодних умов і тримаю людину в русі, коли її тягне назад.
бачу, де саме починається відкат
знаю, де роль власника стає фальшивою
Допомогаю покроково, за допомогою точної технології пройти складний маршрут.
Це і є роль провідника у трансформації.
Я не даю гарантій, бо тут, як ви розумієте, вони неможливі. Тому що тут все на 100% залежить тільки від вас. Але я обіцяю зробити так і допомогти так, щоб ваші шанси пройти цей маршрут були найвищі.
Тому що я сам був у цій ролі, знаю ціну відкату і знаю як повернутися, не втративши калібр лідера, масштаб лідерства. Самостійно проходити через трансформації дуже складно. Тож така сумна статистика.
Саме тому:
Набагато простіше це робити, коли обізнана людина проводить тебе через таку трансформацію.
Приблизно близько двох місяців я майже щоп’ятниці спілкувався з людиною дуже великого калібру. Він власник кількох високотехнологічних виробництв в Україні в Африці та Америці. Сам мешкає зараз на Близькому Сході.
І я не міг зрозуміти: навіщо цій людині зі мною спілкуватися. Він якраз готувався вийти з операційного управління і готувався до цього дуже глибоко, системно, можна сказати – інженерно.
Він на мені перевіряв свої розрахунки та висновки. Фактично, я для нього виконував свою роль – провідника у трансформації.
Для нього постановка керівника на посади СЕО замість себе була самоціллю. Це був інструмент створення, щоб потім створювати на більш високому рівні.
І ці плани вже були в нього в голові і він не потрапляв у пастку – вийшов з операційної системи, мета досягла, гра закінчилася і далі – криза ідентичності. Ні, з ним було все гаразд.
Завдяки спілкуванню з ним я отримав ідеальну картину того, як власнику міжнародного бізнесу, який працює на міжнародних ринках, виходити з операційного управління.
Паралельно, я спілкувався з ще одним виробником, який проходив свою трансформацію, створюючи горизонтальний управлінський рівень та налагоджуючи виробництво, в якому був деякий бардак. Раніше я допоміг йому вийти з кризи, в якій він застряг.
Були ще зустрічі з великими власниками бізнесу і я усвідомив, що з якоїсь причини їм важливо і треба зі мною спілкуватися.
Я поставив це питання першій людині і він мені відповів, що бачить у мені людину, яка і розуміє, як працює розум, з якими складнощами і чому стикається власник бізнесу і я розуміюся на бізнесі та інструментах управління та управлінні людьми настільки, що можу його дуже добре зрозуміти. І саме це йому було дуже цінно.
Параллельно я вивчав тему проходження усвідомлених трансформацій, пишу книгу на цю тему.
І тільки нещодавно я усвідомив, що виконував роль супроводжуючого, провідника трансформацій для них. І зрозумів – наскільки це важливо.
Почав “рити” інформацію, провів глибоке дослідження і виявив, що в США існують декілька таких компаній, які виконують такий супровід власників бізнесу в їх трансформаціях і це коштує в середньому $10,000 на місяць. Бо платять не за розмови. Платять за зниження ризику незворотних втрат.
Я збираю закриту групу з 15–20 власників, які зараз проходять різні рівні трансформації. Не для того, щоб “навчати”. Для того, щоб відпрацювати методологію супроводу – і зафіксувати її у форматі, який масштабується.
Місяць супроводу в США коштує $10 000. У цій групі – $500–700. Не тому що дешевше. Тому що мені важливий результат кожного учасника як доказ методології.
вже не на першому рівні і відчувають, що далі «щось не так»,
розуміють, що звичні рішення більше не працюють,
усвідомлюють свох ризики, розумні і хочуть рухатись далі максимально швидко
хочуть отримати спроможність і технологію свідомого і керованого проходження цієї та наступних своїх трансфоромацій і тому не хочуть робити наступний крок наосліп.
Це не консультація про зростання, стратегію чи інструменти управління.
Це – чесний розбір вашої ролі як власника бізнесу. Того, на якому рівні ви застрягли, чому саме тут і що робити далі, щоб просунутися далі і не відкотитися назад.
За 1,5 години ми зробимо те, що більшість власників не робили ніколи: подивимося на вашу роль. Не на бізнес, не на команду, не на ринок, а саме на роль. Де ви реально знаходитесь. Що тримаєте, чого не повинні. І що в вас особисто блокує перехід.
Більшість після цього кажуть: “Я шукав відповідь на це питання роками.”
Ви отримаєте РОЗВІДКУ нового незвіданого рівня, на який потрібно прийти саме вам.
Щоб це сталося, ми зробимо три кроки.
Після діагностики у вас буде не план і не стратегія. Буде – ясність.
Ясність того, де ви реально знаходитесь. Чому звичні рішення більше не працюють. Яку роль ви досі тримаєте і яку – вам потрібно прийняти. І що конкретно в вас особисто стоїть між вами зараз і вами на наступному рівні. Більшість власників, з якими я працював, казали: “Я витратив роки на те, щоб зрозуміти те, що ми з тобою побачили за 1,5 години.”
Не за оборотом, не за структурою, а за роллю власника, яку Ви фактично граєте.
Не абстрактно «треба змінюватися», а:
– яку роль Ви утримуєте,
– яку роль потрібно прийняти (як виглядає наступний рівень, до якого потрібно дістатися),
– як те, що перехід не пройдено, вже шкодить бізнесу
-які області бізнесу найбільше гальмують перехід.
Пройдемо кроками технології, за якою відбувається формування маршруту трансформації та прописання послідовності цієї трансформації.
І після цього чесно відповіли собі: “Чи хочу я туди йти?”.
Якщо Ваша мета – зробити поточний рівень комфортнішим, то зустріч марна. Тому що застрявання на одному поточному рівні, це – деградація бізнесу.
Розбиратися: як лагодити “поточний поверх”.
Розписувати покроковий маршрут (це наступні етапи роботи)
Не обговорюватимемо інструменти управління та їх впровадження.
Не шукатимемо швидких рішень і чарівних пігулок.
Діагностика – це перший крок. Після неї я або бачу, що можу вам допомогти далі, або чесно кажу “Ні” – і даю іншу рекомендацію безкоштовно.
Якщо бачу потенціал – запрошую до закритої групи із 15–20 власників бізнесу.
Зараз я вже веду декількох власників бізнесу. Поки це – безкоштовно, бо мені треба набрати даних для вдосконачення методології.
В подальшому, супровід буде коштувати $500–700 на місяць. Аналог у США – $10 000 на місяць.
Але спочатку – діагностика. Щоб і ви, і я розуміли: чи є сенс іти далі разом.
Перші 10 консультацій – безкоштовно. Я тестую цей формат і хочу отримати реальні кейси.
Після цього ціна буде $200 за 1,5–2 години роботи.
Для порівняння:
– хороший юрист в Україні бере $100–200 за годину
– один місяць супроводу в США коштує $10 000
– ціна помилки при невдалій спробі вийти з операційки – від $50 000 і роки втраченого часу
$200 – це не консультація. Це розвідка перед тим, як зробити крок, який або підніме вас на новий рівень, або відкине назад із великими втратами.
Якщо за 1,5 години ви не отримаєте нічого корисного я проведу для вас додаткову консультацію, де ви отримаєте технологію з американського корпоративного бізнесу, яка суттєво посилить вас як власника і керівника. Чи, на вибір, надпотужну технологію, яка дозволяє суттєво підняти якість продукту компанії і задоволеність клієнтів.
Для платних консультацій – безумовна гарантія повернення грошей, без розмов.
У США, у компаніях, які проводять супровід власників та СЕО з трансформацій, найбільш цінуються ті провідники, які самі під час трансформації відкотилися назад, потім відновили себе та пройшли свою трансформацію. Ви ж знаєте чому?
Я теж проходив свої трансформації. Їх було багато і як у ТОП-а, та і як у власника.
І одну з трансформацій я не пройшов. Відкотився назад, життя мене сильно вдарило і я вибирався з дуже глибокої Ж 🍑. Однак, вибрався і тепер знаю – як це. І як допомогти тим, хто проходить свою трансформацію.
Мене звуть Валерій Пожидаєв. У 2008 році я створив компанію “Компас Пожидаєва”. У 2010–2011 трансформував ринок тренінгів в Україні. DTEK, Interpipe, Metinvest, Unilever … За моїми послугами звертаталися великі українські і міжнародні компанії.
Запустив стартап HRM Helper – хотів продати його LinkedIn.
Тренінгову компанію SellClones – технологія, що змінювала мислення продавців. Це було дуже цінно. Клієнти Microsoft, DANONE, Grundfos, Lifecell, Vodafone, Henkel, NOKIAN. Компанії працювали зі мною по 3–5 років поспіль.
Компанію по логістичним IT рішенням – Rational Logistics. Впровадження відбулися у Киїівхліб, IDS-Borjomi, KOMFI
У 2020 році – я втратив усе. Не “зіткнувся з труднощами”. Саме – все. Компанію, гроші, людей, сенс.
Через пів року я зрозумів, що моя здатність створювати – просто вимкнулась. Як рубильник перекинули. Були думки накласти на себе руки.
Я не одразу зрозумів, що сталося. А коли зрозумів – побачив: я не пройшов свою трансформацію. Застряг на рівні, якого просто не бачив. І продовжував діяти так, як на попередньому рівні. Поки не вдарився об стіну на повній швидкості.
Я знайшов технологію. Не психологію, не коучинг, не мотивацію. Точну технологію очищення розуму, яка повернула мені ясність і здатність діяти.
За два роки я відновився. Повернув калібр. І почав допомагати іншим тим, хто застряг у своїй трансформації.
У США такі провідники найбільш цінуються саме тоді, коли самі пройшли через дно і вийшли. Тому що вони знають – не теоретично, а тілом – як це відбувається і як не зірватися назад.
Я – такий провідник, бо працював з власниками компаній різних рівнів: від міжнародних виробництв, які готувалися вийти з операційки на глобальному рівні до тих, хто знаходиться на другому рівні і бажає рухатись далі. Вони приходили до мене тому, що я розумів – де саме вони застрягли і який крок зараз не можна робити.
Думаєте “у мене все добре” чи від мене нічого не залежить (команда не та, війна і так далі)
Шукаєте мотивацію
Чекаєте, що хтось вирішить за вас чи прийде, нарешті сильний Виконавчий директор і звільнить вас від тягаря проблем.
Вважаєте це “розводом” – це зразу: “До побачення”. Мені ніколи справлятися з вашими страхами чи недовірою.
Вважаєте себе – “жертвою” людей, обставин – не до мене.
Я працюю тільки з сильними, які хочуть стати ще сильнішими.
При цьому сумніви – це розумно і нормально.
Я вважаю людину розумною, коли вона готова спочатку розібратися, спробувати, отримати результати, перші перемоги, оцінити їх і потім йти по точному маршруту, незважаючи на перешкоди які будуть у всіх і завжди.
Таких я готовий, як провідник, довести до результату від якого вони будуть у захваті.
Скільки ще ви готові чекати, поки ситуація сама “розсмокчеться”?
Ви вже знаєте, що не розсмокчеться. Ви вже пробували. Ви вже читали книги, найняли людей, впровадили інструменти. І все одно – стопор.
Є два шляхи.
Перший: продовжити як є. Можливо, щось само зрушить. Можливо – ні. Але ви вже знаєте статистику.
Другий: за 1,5 години отримати ясність – де саме ви застрягли і що з цим робити. З гарантією повернення грошей, якщо не отримаєте користі.
$200 – це не ціна консультації. Це ціна розуміння того, що зупиняє вас уже рік, два, три.
Кнопка нижче не зобов’язує ні до чого. Тільки до розмови.
Після кліку – коротка анкета в Telegram. 5 запитань. Я особисто переглядаю кожну і відповідаю протягом доби.
Ви зараз рухаєтесь – це точно. Питання в іншому: Коли востаннє у вас було відчуття, що все у вас і в компанії іде так як треба і з потрібною швидкістю?
Якщо відповідь не приходить одразу – це вже відповідь
ФОП Пожидаєв Валерій Юрійович
ІПН 2704102279
Офферта