Моллі Блум. Вибір без вигоди. Калібр, що не продається.

Передмова автора

На Великдень вирішив переглянути фільм «Велика гра» (Molly’s Game). Багато чув, читав та все відкладав. А тут сів і не відірвався. І не через покер, або зірок за картковим столом. А тому що це потужний фільм про те, що відбувається всередині людини, коли вона живе не за сумлінням, робить вигляд, що в неї все під контролем, але насправді тоне.

Зараз я вивчаю тему глибоких внутрішніх змін, які проходять підприємці на шляху від малого бізнесу до корпорації. І Моллі Блум ідеально потрапляє в цю тему. Зовні успіх, гроші, влада. А всередині – самотність, розгубленість та втрата себе.

Це не у всіх так. Є безліч власників бізнесу, які будують свої компанії на класному продукті, корисному людям та процвітають завдяки цьому. Не дають хабарів, ведуть бізнес чесно, платять податки.

Захотілося саме цей кейс розглянути. Оскільки у суспільстві є великий запит на справедливість. І дивлячись на те, як нечисті на руку люди багатіють і набувають зовнішніх ознак успіху (будинки, дорогі машини, поїздки на дорогі курорти, рахунки в банках), багато хто починає сумніватися в тому, що правильно, а що – ні. 

Хто така Моллі?

Моллі – майже олімпійська чемпіонка. Зламала хребет, пішла зі спорту, опинилася у Нью-Йорку. Почала з роботи помічницею/секретарем у Лос Анджелесі, а за кілька років стала королевою підпільного покеру, з мільйонами доларів на рахунках і впливовими людьми за столом.

Вона намагалася бути “правильною” всередині себе. Тобто бути чесно та цілісною. Проте виходило не дуже. Вона не крала, нікого не зраджувала, нікого не шантажувала. Намагалася не порушувати закон. Але при цьому, все одно припускалася помилок (ніхто не безгрішний).

Тим більше, що вона розуміла: те, чим вона займається, це азартні ігри та зруйновані долі через великі програші та ігрову залежність. Так воно і буває: спочатку ходіння на межі, а потім – порушення закону.
Вона ховала свої помилки від себе ж, жила у постійній великій напрузі і в стресі, нікого по-справжньому не підпускала до себе.

Ні близьких не було поряд, ні друзів, ні коханих. Одна людина, яку вона вважала “другом” – здала її російській мафії і вона отримала великі проблеми.

Ось через які щаблі трансформації вона пройшла

Дитинство та травма.

Батько був суворий із нею більше, ніж із братами. Вимагав ідеальності. Відштовхував від себе, бо зраджував матері Моллі. Він думав, що Моллі про це знає і зневажає його. Через жорсткі стосунки з батьком, ситуації всередині сім’ї вона не мала довіри до людей. Моллі намагалася реалізувати себе у спорті, але в якийсь момент все звалилося – травма хребта, кінець кар’єри, втрачена мета. Вона пішла в глуху образу та злість. Виїхала до Лос Анджелеса. Ситуація з травмою відбулася не просто так. Причиною травми було придушення, яке вона відчувала від батька. Тому розірвання зв’язку з людиною, яка її придушувала на ній позначилося. 

Перша велика помилка та перший успіх.

Моллі – дуже талановита, цілеспрямована та наполеглива людина. Вона б досягла всього в житті, чим би не зайнялася. За 5 років закінчила Гарвард і стала власницею юридичної компанії. Або процвітала б у будь-якій іншій області, якою зайнялася. Однак, попала у світ покеру, швидко стала своєю. Потім – господаркою гри. Почалися перегони за грошима, статусом, впливом. Їй здавалося, що під контролем. Начебто. Проте ні. Вона вже стала неетичною та розуміла це. А Гарвард? Гарвард зачекає. Потрібно грошей трохи підзаробити.

Мільйонний бізнес у Нью-Йорку та жорсткі компроміси зі своєю совістю.

У якийсь момент вона порушує закон, поступається моральними принципами. І їй починає “прилітати” від Всесвіту відповідь. Вона починає працювати з небезпечними людьми, порушує правила, використовує чужі слабкості. І робить вигляд, що все гаразд. Але всередині накопичується вага — за все, що вона зробила проти себе та інших. Через все це, щоб заглушити душевний біль і хоч якось переносити життя і себе, вона вживає алкоголь, наркотики. Через це ж страждає жорстким безсонням. Її зраджує її шофер, її б’ють у її квартирі та забирають готівку та коштовності. Вона у страху перед арештом (її гральний бізнес прикрило ФБР), їде до матері. Це називається порушити свою особисту цілісність.

Арешт. Повна самотність.

ФБР приходить із обшуком та повісткою до суду. Клієнти зникають. Телефон мовчить. Конфісковано кілька мільйонів доларів, на них нараховано податки. Грошей немає. Самотня, зруйнована, з ризиком потрапити до в’язниці на 12 років. Але… ще не здалася. Незважаючи на складне фінансове становище та пропозицію з Голлівуду “здати” всіх своїх гравців і написати про них книгу, сценарій, знову стати успішною та багатою завдяки цьому (пропонували лише за книгу з іменами селебів 5 млн доларів), вона відмовилася від пропозиції та пішла до суду.

Робота з адвокатом.

Вона вперше каже чесно: без масок, без спроб обілитись. Вона розуміє, що чинила неправильно. І це перший крок до справжнього відновлення себе.

Розмова із батьком.

Він визнає: «Я ламав тебе», бо думав, що ти знаєш про мої зради. І їй стає набагато легше: таке враження, що великий камінь звалився з плечей. Так працює механізм придушення: поки людина не бачить його, їй дуже погано, постійні “американські гірки” активності та настрою. Помили, травми, хвороби. І тут її “відпустило” і батько перестав бути тим “тригером”, який включав цей деструктивний стан. 
Крім того, ця сцена дуже добре показала: як працює механізм неетичності: як змінюється поведінка людини, коли вона робить якусь помилку. Як людина перестає спілкуватися, чи змінює спосіб спілкування з іншими людьми, чи навіть цілими областями життя чи бізнесу. 
Можливо, вона і сама побачила, бо розумна: як цей механізм у розумі працює. Тому що вона і сама всіх відштовхувала від себе через свою неетичність. І це – найбільша її трансформація у цьому фільмі. Тому що після неї вона  готова подивитися на все, що вона робила і до чого це призвело – чесно, без втечі. Це і називається конфронт – Здібність дивитися правді у віч навіть якщо боляче.

Суд та відмова зрадити.

Їй пропонують угоду: здай гравців – отримаєш волю. А вона відмовляється. Вона вирішила щодо самої себе запровадити етику, знову стати чесною та порядною. «Я не знаю, що буде далі, але хочу закінчити це з повагою до себе». Вона готова визнати себе винною, щоб не йти на угоду зі слідством і не ламати долі своїх клієнтів, передавши ФБР багато “брудної білизни”, якої у неї скупчилося на жорстких дисках (вона зберегла всі листування зі своїми клієнтами у месенджерах). Це і є поворотний момент. Найголовніша її трансформація. Вона більше не живе зі страху. Вона робить вибір на користь власної чесності, совісті та поваги до себе.

Що з її внутрішнім станом у цей момент?

Вона не стала ідеальною. Але вона почала повертатися до себе. Вона перестала тікати від помилок, впізнав їх, Прийняла відповідальність за них. Це і є справжня точка розвороту. Коли людина не вдає, що все гаразд — а сама починає все виправляти. Вводить власну етику. Етика — це не мораль. Це наше внутрішнє відчуття та розуміння: що правильно, а що — ні.

Шкала емоційних тонів: динаміка

Оцінка за шкалою емоційних тонів Л. Р. Хаббарда.

Психологічний профіль наприкінці фільму

Це як медична карта, тільки по особі:

Який вигляд мав би її тест ОСА наприкінці фільму?

Висновок

Моллі не врятувала себе грошима, статусом чи перемогами. А чесністю із собою, здатністю визнати помилки та вибором жити по совісті. Справжні внутрішні зміни відбуваються не тоді, коли все гаразд, а коли людина не втікає від себе, не перекладає вину, а каже: Так, я зробив це. Я сам це виправлю. І з цього моменту все починає виправлятися.